В 1/16 фіналу Кубка України «Десна». яка у минулих першолігівських перегонах фінішувала п»ятою, помірялася силами з полтавською «Ворсклою»,котра посіла таке ж почесне місце у Прем»єр-лізі. Поєдинок на стадіоні імені Гагаріна відбувся у присутності 4800 уболівальників І відбувся за максимальною програмою ( не тільки додатковий час, а й післяматчеві пенальті), ставши яскравим футбольним дійством. Після фолу останньої надії значну частину гри гості провели у меншості. Однак вони перетерпіли важкі ігрові відрізки, довели матч до нічиєї. а у післяматчевій «футбольній лотереї» досягли бажаного – оформити участь у наступному етапі кубкових змагань. У свою чергу деснянці засвідчили горду ігрову поставу. І зіграла так, що ставали очевидними окремі недоліки у грі команди з елітного дивізіону. Та, на жаль, післяматчева серія пенальті склалася так, як склалася.
Цей невгамовний Шиндер
Деснянці вийшли на гру у новій формі ( темно-сині футболки із широкою білою полосою і теж темно- сині шорти), І у стартові хвилини цей колір замерехтів на половині поля гостей. Не забарився і перший гольовий момент. Удар нашого опорника Щедракова, може, і досяг би мети, але м»яч зрикошетив. У свою чергу ворскляни теж не збиралися відсиджуватися в обороні.І другим полоскотав нерви чернігівської футбольної публіки Шиндер. Йшла сьома хвилина гри, коли нападник гостей, що орендований у донецького «Шахтаря», вчасно зреагував на гостру низову флангову передачу Бартуловича – і м»яч небезпечно покотився до дальньої стійки. Публіка затамувала подих, а плямистий останньої миті все ж обминув ворота.
Втім, з»явилося передчуття, що гості,котрі почали активно «пристрілюватися», свого доб»ються . І це передчуття посилювалося – невдовзі той же Шиндер досить гостро зіграв у ще двох епізодах. А на 18-ій хвилині рахунок було відкрито. Глядачі тільки-но перевели подих після того, як господарів виручила штанга. Однак епізод тут же мав своє продовження. Шкіряна куля пішла на кутовий, який майстерно подав Бартулович, і невгамовний Шиндер холоднокровно спрямував її в сітку.
Повівши в рахунку, ворскляни продовжувала володіти ініціативою. При цьому вони активно застосовували і «дальнобійну артилерію», небезпечно виконували штрафні. Запам»яталися, зокрема, небезпечні «постріли» тих же Бартуловича та Пердути і Чеснокова.
Більше боролися, ніж грали
А що ж деснянці? У свою чергу Бовтрук та Есеола намагалися потурбувати молодого голкіпера полтавців Ткаченка, проте обидва їхні удари блокували оборонці. Реальна ж нагода розпакувати ворота гостей трапилася на 31-ій хвилині. Однак у ситуації, коли, здалося,складніше було не влучити у незахищену площину воріт, ніж промазати, Петро Кондратюк зіграв невдало.
Минуло ж шість хвилин – і невгамовний Шиндер знову «запалив пожежу» в нашому штрафному майданчику , але Ситало зреагував блискавично.І аплодували воротареві не тільки трибуни, а й сам Шиндер.
Загалом же у першому таймі було більше монотонної боротьби, ніж самої гри. Тож під час перерви мимоволі подумалося: чи не станеться так, що у кінцевому підсумку це протистояння не виявиться справді кубковим за своєю суттю?
Як Есеола «перевтілився»
Однак майже одразу по перерві стадіон неабияк «завівся». Що ж, закрутилися такі перипетії, що, мабуть, незворушним не залишився і найбільш флегматичний уболівальник.
50–а хвилина. Атакувала «Ворскла», її оборонці висунулися на немалу відстань від свого штрафного майданчика. І, як –то кажуть, поплатилися. Єдиний наш нападник Есеола, котрий у першому таймі, перебуваючи в оточенні оборонців, не виглядав загрозливо, нараз немовби перевтілився. Розвинувши реактивну швидкість, він почав утікати на «побачення» з молодим воротарем «Ворскли» Ткаченком повз захисника Сапая, якого у ті миттєвості уже не було кому підстрахувати. Тож полтавець зупинив чернігівця, ухопивши його (може, й інстинктивно) обома руками за футболку. А одразу після вилучення за фол останньої надії підопічні Василя Сачка ледь не пропустили гол. Наші розіграли кутовий, м»ячем заволодів Ткаченко,але не втримав його в руках Однак Бовтрук цим не скористався. Втім, до відновлення гольової рівноваги, як потім з»ясувалося, залишалося шість хвилин.
І радість,і печаль Петра Кондратюка
Заради справедливості треба сказати, що з різних причин на поле стадіону імені Гагаріна не вийшли кілька провідних виконавців «Ворскли» — Турсунов, Громов, Ковпак. Разом із тим вибули зі строю обидва основні воротарі – Богуш і Непогодов. Але «Десна» у свою чергу була без Картушова, який одержав (на щастя, незначну) травму. А його особлива роль у нашій команді відома. Втім, і за відсутності Єгора результативно спрацювала одна з характерних передач. Йшла 56-а хвилина, коли Жук підключився до атак і не забарився з передачею Кондратюкові, котрий метрів з двадцяти трьох забив гол команді, за яку грав теж немало сезонів. Втім, забігаючи наперед, скажемо, що Петро «реабілітувався» перед «Ворсклою» у серії післяматчевих пенальті. Але, звісно, такої «реабілітації» він не прагнув.
На куражі
Відтак настали найбільш гарячі хвилини протистояння. Потужно підбадьорювані уболівальниками — як фанатами, так і кузьмичами, деснянці рішуче кинулися уперед. І уже обороні гостей не вдавалося, як це було у першому таймі, перекривати атакуючі зусилля господарів переважно ще на підступах до штрафного майданчика. Повіривши у себе, заповзявся «возити» опонентів Есеола,який знову і знову рвався до воріт суперника. І його приклад запалював. А відтак навіть супердосвідчений капітан гостей Даллку ( 37 років,гравець збірної Албанії, у «Ворсклі» уже десятиліття) втратив, було, психологічну рівновагу. В усякому разі, не будучи учасником спірного ігрового епізоду,він словесно накинувся на одного із наших гравців, брутально його відчитував і відчепився тільки тоді,як його «спіч» рішуче перервав арбітр. Уболівальники, скажемо так, не зрозуміли албанського капітана полтавців і тоді, коли після звичайнісінького стику він почав картинно корчитися на полі.
Без зайвого ризику
Як би там не було, а на куражі забити переможний гол деснянцям не судилося. А тим часом накопичувалася втома. Разом із тим природним було бажання обох команд не накосячити,
максимально убезпечити себе від фатальної помилки. Тим не менше не обійшлося без окремих загострень і в обох екстра-таймах. Зокрема, були близькими до гола той же Бовтрук і Сухомлинов. У той же час як мінімум двічі витягнув майже «мертві» м»ячі Ситало. А ще він чітко зіграв на виходах. Одного гола, забитого після розіграшу кутового, ворсклянам було мало, і під час стандартів у штрафному майданчику господарів неодмінно з»являвся найбільш високорослий учасник цього матчу — Дитятьєв ( зріст – 196 см). Однак значно нижчий від нього Ситало так жодного разу і не дозволив гіганту дотягнутися до м»яча.
Під футбольним богом
У серії ж післяматчевих пенальті незаперечною виявилася перевага «Ворскли». Чотири підходи до м»яча – і чотири невідпорні удари без жодних шансів для воротаря. Тим часом із квартету наших не схибили тільки Чепурненко і Кравченко. А хто пенальті не реалізував? Вгадавши напрямок польоту м»яча, Ткаченко завадив відзначитися вищезгадуваному Кондратюку – штатному пенальтисту нашої команди, для якого забивати з одинадцятиметрової позначки — справа звична. Що ж стосується Чуланова, то шкіряна куля після його удару пролетіла над поперечкою. І зовсім по-іншому було три роки тому, коли потужний завершальний удар Володимира у післяматчевій «футбольній лотереї» із запорізьким «Металургом вивів «Десну» вперше в її історії у чвертьфінал національного Кубка.
Ось таке воно, футбольне життя. Футбольний бог приймає такі рішення, які приймає.
Підсилення буде
Під час післяматчевої прес-конференції мова зайшла і про кадрові проблеми. У звязку з цим Олександр Рябоконь повідомив, що, зокрема, перехід із луцької «Волині» вихованця чернігівського футболу Дмитра Задерецького знаходиться у стадії оформлення документів. Крім того, за словами головного тренера нашої команди, у наступній домашній зустрічі може взяти участь і нападник- новобранець.
Прес-служба СФК «ДЕСНА»