У суботу, 16 квітня, матчем Десни з маріупольським Іллічівцем у Чернігові було розпочато новий футбольний рік. Хоча цього дня в обласному центрі проводилося немало різних заходів, все ж гра зібрала близько двох тисяч вболівальників.
У третьому матчі поспіль, в яких Десна протистояла претендентам на путівки до Прем’єр-ліги, зафіксовано рахунок 1:0. І в другому виїзному (із Зіркою) та першому домашньому (з Іллічівцем) – не на нашу користь. Разом із тим на післяматчевій прес-конференції головний тренер маріупольців Валерій Кривенцов наголосив, що це була рівна гра і перемогти могла як одна, так і інша команда.
В рівній боротьбі. У п’ятницю, коли Іллічівець прибув у Чернігів, у місті періщив дощ. Зате у суботу, як і прогнозували синоптики, небо не гнівилося. Більше того, було сонячно і тепліше ніж передбачалося. А ось на футбольному полі стадіону імені Гагаріна, яке уже давно відслужило свій вік і ось тепер має бути замінено новим, штиль не спостерігався. Але ми маємо на увазі внутрішню напругу боротьби, при цьому за весь матч суддя показав лише три жовті картки.
Програвши у вересні минулого року з мінімальним рахунком у себе вдома нашій Десні, приазовські футболісти потім не поступалися. Ні вдома, ні в гостях. І так – дванадцять турів поспіль. Тож, за свідченням прес-аташе гостей, перед командою на гру з Десною питання було поставлено руба: перемога – і жодних інших варіантів. Звісно, на виграш була націлена і наша команда.
У порівнянні з попереднім матчем у Кіровограді у стартовому складі Десни відбулися три зміни. Вони були зумовлені, зокрема, тим, що одужав воротар Когут та відбув одноматчеву дискваліфікацію Сухомлинов. Крім того, місце на вістрі атаки було довірено Вовченку. Забігаючи ж наперед, зазначимо, що «караул на передовій» не раз мінявся уже безпосередньо під час гри. Волею тренерського штабу у різні ігрові відрізки цю позицію «закривали» і Банасевич, і Картушов, і Грищенко… Що ж, є так би мовити, проблема.
Розпочавши ж гру з центру поля, деснянці старалися продовжувати її на чужій території. Але картина мінялася. Скажімо, на початку другого тайму активнішими були вихованці Валерія Кривенцова. Але загалом це була справді рівна гра.
Анатомія голу. Розв’язка ж протистояння виявилася вельми схожою на ту, яка була у попередньому поєдинку. Як і тоді, усе вирішив один-єдиний гол. І «визрів» він на 78–й хвилині – на якісь півтори-дві хвилини раніше, ніж відбулося взяття воріт у Кіровограді. І знову ж таки наші оборонці не спромоглися зупинити суперника у власному штрафному майданчику. А м’яч у ворота спрямував гравець того ж амплуа – висунутий на вістря атаки нападник. Втім, якщо кіровоградець Чичиков зробив гол самостійно, то маріуполець Гринь відзначився і завдяки тому, що вдало взаємодіяв з центральним півзахисником Мишньовим. Почалося з того, що перший, блискавично зорієнтувавшись у ситуації, п’яткою переадресував м’яч на хід другому і той, увірвавшись у штрафний майданчик, влучив у поперечку. А не встигли уболівальники перевести подих, як шкіряна куля здалася на волю гостей. Вона відскочила до того ж таки Гриня і, підкоряючись йому, низом влетіла у незахищену площину воріт.
Гольові епізоди. Якщо ж говорити про ігрові ситуації, які теж могли відобразитися у рахунку зустрічі, то слід насамперед згадати два стандарти. Перший із них стався незадовго до свистка на перерву. Тоді маріупольці перервали нашу атаку завдяки порушенню правил у надзвичайно небезпечному для них місці – майже на лінії штрафного майданчика, та ще й прямо перед воротами. Як і зазвичай у таких випадках, штрафний виконував Чепурненко. І не буде перебільшенням сказати, шо м’яч пролетів над поперечкою, ледь її не зачепивши. А на початку другого тайму аналогічна картина була уже біля наших воріт. Штрафний виконувався метрах у сімнадцяти від них, і захисник маріупольців Сидоренко у свою чергу теж був дуже близьким до голеадорського успіху. Бив він низом, і шкіряна куля пройшла буквально в кількох сантиметрах від стійки.
А уже в компенсований арбітром час, коли у штрафний майданчик гостей на подачу кутового прибіг і воротар Когут, усе той же Чепурненко точним ударом із середньої відстані ледь не відновив рівновагу. І він би добився свого, якби не блискучий сейв Гальчука, котрий залишається основним голкіпером маріупольців, хоча тепер його конкурентом став знаний Худжамов.
Додамо, що до матчу була випущена добре ілюстрована програмка, в якій знайшла відображення уся підготовка команди до весняного старту, зміни в її складі та перші календарні матчі. Розповсюджувався і присвячений Десні календар. А в перерві між таймами для уболівальників були проведені цікаві конкурси.