БАЗИЛЕВИЧ Олег — заслужений тренер СРСР і України, кандидат педагогічних наук, котрий починав свою тренерську діяльність у «Десні». Прийнявши її у розпалі сезону-69, зумів вивести із зони «вильоту» в клас «Б», а до наступного чемпіонату підготував цілком конкурентоспроможну для другої групи класу «А» команду. В «Десну» прийшов з кафедри футболу Київського інституту фізкультури, де пропрацював нетривалий час після завершення яскравої кари гравця. (чемпіон СРСР 1961 року у складі київського «Динамо». Срібний призер першостей 1960, 1965 рр. Володар кубка СРСР 1964 р.). У кінці сезону-70 уже підбирав футболістів під нове завдання — поборотися за путівку у створювану першу всесоюзну лігу. Але громом серед ясного неба стала звістка про рішення нового керівника області розформувати «Десну».
Вершиною тренерської діяльності Олега Петровича безумовно, виявилася спільна з Валерієм Васильовичем Лобановським робота на чолі київського «Динамо». (Золоті медалі чемпіонатів СРСР 1974 і 1975 років , Кубок Радянського Союзу 1974 року. Кубок володарів кубків європейських країн і Суперкубок УЕФА в 1975 році). У середині 70-х років цей тандем став провідником ідей так званого системного футболу, що будувався на довгочасних науково обґрунтованих програмах моделювання виступів і тренувань команд.
БАННІКОВ Віктор — воротар чернігівської команди майстрів у червні 1960 — жовтні 1961 рр., котрий пізніше запам’ятався мільйонам і мільйонам любителів футболу в СРСР і за кордоном як фантастичний «літаючий» воротар. Своїми яскравими виступами (а тільки у вищій лізі чемпіонатів Радянського Союзу він провів 280 матчів) постійно доводив, наскільки незрівнянно красивою може бути ця справді народна гра. Стрункий і елегантний, відзначався хорошою воротарською технікою, прекрасною реакцією і воістину унікальною стрибучістю.
У складі «Авангарду» (такою була назва чернігівської команди май стрів у її дебютному сезоні) він вперше зіграв 22 червня 1960 року. Вийшовши на заміну у гостьовому матчі проти черкаського «Колгоспника». А приїхав з Коростишева Житомирської області за рекомендацією колишніх футболістів тамтешнього «Шахтаря», котрі виступали тоді вже за Чернігів.
«Десна» (усього в її складі він провів 51 календарний матч) стала для нього своєрідним трампліном у великий футбол. Двічі — у 1964 і 1970 рр. — визнавався кращим воротарем Союзу. Чемпіон країни 1967, 1968 років, срібний призер у сезоні-65, володар Кубка СРСР 1964, 1966, 1972 років. Учасник чемпіонату світу 1966 і Чемпіонату Європи 1972 року Віктор Максимович був першим головою Федерації футболу незалежної України.
ГОРШКОВ Геннадій — найкращий бомбардир в історії «Десни» у регулярних чемпіонатах. Має на своєму рахунку 112 м’ячів . Член символічного клубу Євгена Дерев’яги, куди зараховували футболістів, які забивали у змаганнях вищеназваної ліги не менше ста голів. Успіх йому приносили відмінний дриблінг, гольове відчуття, добре відпрацьований удар.
ГОРЯНСЬКИЙ Євген — старший тренер «Десни» у 1962 і 1983-1984 роках, котрий у цьому часовому проміжку і збірну Радянського Союзу (1973 р.) очолював, і виводив у вищу лігу чемпіонату СРСР луганську «Зорю» (1966 р.) та мінське «Динамо» (1975 р.). Працював із такими елітними командами, як київське і московське «Динамо», львівські «Карпати», удостоївся звань заслуженого тренера України, Росії і Білорусі.
Євген Іванович став на чолі «Десни» в 1962 році на пропозицію ряду гравців чернігівської команди, які раніше під його керівництвом виступали у Кіровограді. Був антиподом свого попередника, котрий не відзначався коректністю. Міг знайти спільну мову з футболістами. У сезоні-62 команда під його керівництовом показувала яскраву, змістовну гру.
ГРУЗНОВ Юрій — у нього своє місце в історії «Десни». Першим із безпосередніх вихованців чернігівського футболу (це було у 1965 році) запрошувався у київське «Динамо». Як гравець разом з іншими деснянцями завоював у 1968 році путівку до другої групи класу «А» і в складі «Хіміка» у сезоні-76 повертав Чернігову прописку у другій всесоюзній лізі. Перший головний тренер «Десни» у незалежній Україні. В дебютному чемпіонаті під його керівництвом вона посіла 5-те місце у груповому турнірі першої ліги, що до літа 2007-го залишалося найвищим досягненням команди у національних першостях. Головним тренером «Десни» працював у 1990-1993 і 1999 -2002 рр.. В проміжку між цим виводив в елітний дивізіон білоруського чемпіонату МПКЦ (Мозир) і ФК «Гомель», у фінал кубка цієї країни — «Бєлшину» (Бобруйськ). Тренував також «Поліграфтехніку» ( Олександрія) . Працював у футбольному клубі «Металург» (Запоріжжя).
КОВАЛЬОВ Юрій — найіменитіший гравець «Десни» другої половини 80-х років. Свого часу був капітаном збірної молодіжної Радянського Союзу. Майстер спорту СРСР. 22 матчі провів в основному складі київського «Динамо» . Виступав також у вищелігівських «Торпедо» (Москва), «Зоря» (Луганськ), «Дніпро» (Дніпропетровськ). У «Десні» грав чотири сезони. Був капітаном команди.
КОЖЕМ’ЯЧЕНКО Олександр — кращий бомбардир «Десни» у чемпіонатах незалежної України.
Вихованець чернігівського футболу. Виступаючи за «Десну» у першій і другій лізі чемпіонату України, в 1999-2007 і 2009-2010 роках забив 104 голи.
Рекордсмен «Десни» усіх часів за кількістю голів упродовж одного сезону. Під час чемпіонату 2004-2005 років записав на свій рахунок 21 гол.
КРАВЧИНСЬКИЙ Валерій — найбільш авторитетний футболіст «Десни» 60- років. Був єдиним вихованцем місцевого футболу, хто закріпився з основному складі створеної у Чернігові команди майстрів з перших календарних матчів дебютного сезону 1960 року. Довше будь-кого — аж сім сезонів — залишався капітаном «Десни». Був справжнім лідером команди, її душею і напровесні 1965 року, коли вона в розіграші Кубка Радянського Союзу дійшла аж до 1/8 фіналу — і восени 1968-го, коли вдалося завоювати путівку у другу групу класу А». В 1967 році удостоївся звання «Майстер спорту СРСР». Провів у складі «Десни» рекордну для тих часів класу «Б» кількість календарних матчів — 286.
КУЗНЄЦОВ Олег — гравець міжнародного класу, котрий досягнув серед вихованців чернігівського футболу найбільших висот. На початку 1981-го він, випускник СДЮШОР «Юність», був залучений до передсезонної підготовки «Десни» і досить швидко закріпився в основному складі, а в наступному сезоні завоював свою першу у дорослому футболі нагороду. Це була срібна медаль за друге місце у чемпіонаті України 1982 р.
Пізно восени того ж року його запросили в київське «Динамо», де він грав по жовтень 1990 р. Затим майже чотири роки виступав у провідному футбольному клубі Шотландії «Глазго Рейнджерс». У 1985-1992 рр. входив до складу Збірної СРСР. Брав участь у двох чемпіонатах світу і стількох же чемпіонатах Європи. Три матчі провів у складі збірної незалежної України. Холоднокровний і рішучий, володів високими швидкісними і бійцівськими якостями. Особливо сильним був у персональній опіці. У багатьох матчах
наглухо виключав з гри кращих у Радянському Союзі нападаючих, а також зірок світового футболу.
Заслужений майстер спорту СРСР. У колекції його нагород — «срібло» за друге місце на чемпіонаті Європи 1988 р. А ще — три золоті медалі за перемоги у всесоюзних першостях, дві — у чемпіонаті Шотландії. Володар кубка володарів кубків Європейських країн, Кубка Радянського Союзу та Шотландії. Протягом шести сезонів під першим номером на своїй позиції включався до списку 33-х кращих футболістів Радянського Союзу.
ЛІФШИЦЬ Йосип — старший тренер «Десни» в 1961 році, коли чернігівська команда добилася першого турнірного успіху. У зведеному українському табелі про ранги класу «Б» «Десна» виявилася тоді десятою, що відповідає нинішній вищій лізі чемпіонатів незалежної України. Залишивши половину гравців попереднього — дебютного і явно невдалого — сезону і разом з тим значно зміцнивши склад, Йосип Давидович зумів як слід поставити гру команди.
Небезуспішній його тренерській діяльності передувала яскрава кар’єра гравця. В 1936-40 і 1946 рр. грав у київському «Динамо». Бронзовий призер Всесоюзної першості 1939 року. Володар Кубка України 1937 і 1938 років. Перейшовши на тренерську роботу, вперше відзначився у 1954 році. Керований ним київський «Машинобудівник»завоював Кубок України.
МАТЮХІН Анатолій — капітан «Десни» у 1961-64 роках. Один із гравців, з чиїм ім’ям насамперед асоціювалися перші успіхи Чернігівської команди майстрів. Діяв грамотно і рішуче, був головною опорою в обороні. У змаганнях майстрів дебютував ще в 1949 році, граючи за «Динамо» (Єреван). А протягом 11 наступних сезонів виступав у київських командах. Три перших — у «Динамо», (головним чином — в дублі і десяти матчів — в «основі»).
ПОЛЄВОЙ Валерій — свого часу був і воротарем, і тренером команди. Протягом більш як 15 років очолював СДЮШОР «Десна». Як організатор футболу одержав всеукраїнське визнання. З літа 2000 року був членом виконкому Федерації футболу України. Постійно інспектував матчі першої ліги. Багато років очолював Чернігівську регіональну футбольну федерацію області. Відтак був почесним її президентом.
ПРОЦКО Андрій —впродовж багатьох літ вірою і правдою служив «Десні» і як гравець,і як тренер. Граючи на правому фланзі нападу, своєю настійливістю, незгасним бажанням боротьби, реактивною швидкістю і стрімкими фінтами нерідко ставив опікунів у безвихідь. Був головним «забивалою» команди на фінальному турнірі 1968 року кращих українських команд класу «Б». Особливим виявився його внесок і в перемогу чернігівського «Хіміка» у першості України 1976 року, завдяки чому була відроджена «Десна».
З 1980 по 2004-ий рік — у тренерському штабі команди. Разом з Ю. Г. Школьніковим приводив її до срібних медалей чемпіонату України 1982 року і до золотих нагород за перемогу у груповому турнірі 2-ї ліги шостого національного чемпіонату. У 1983, 1987, 1994-96 рр. працював головним тренером «Десни». Йому не раз доводилося брати тягар відповідальності на себе, коли під загрозою виявлялося саме існування команди.
РИНСЬКИЙ Леонід — спорторганізатор і тренер, котрий залишив помітний слід в історії «Десни». Брав участь у становленні чернігівської команди майстрів, працював з групою підготовки юних футболістів, а в сезоні-64 був одним із наставників «Десни». Два десятиліття очолював обласну комплексну дитячо-юнацьку спортивну школу, де осягали футбольні ази і О.Кузнєцов, котрий потім став гравцем і світовим ім’ям, і В. Данилевський, А. Кудя, С. Сапронов, В. Рудой, С. Петренко, В. Лобанов, які виросли у достатньо відомих в Україні футболістів. З 1990 по 1999 рік працював начальником команди «Десна».
РОМАНЧУК Олександр — володар срібної медалі молодіжного чемпіонату Європи. Ще у 2007 році «засвітився» у національній команді.
Під прапори збірної України був знову покликаний у 2010 році. Мобільний крайній захисник, котрий упевнено діє у відборі м’яча і, до того ж, володіє точною першою передачею.
А першою його професіональною футбольною командою була «Десна». У 2003 році, дебютуючи в ній 19-літнім, одразу вписався в основний склад.
У вищій лізі чемпіонату України виступав за київське «Динамо» і «Арсенал», дніпропетровське «Дніпро», харківський «Металіст».
САПРОНОВ Сергій — рекордсмен «Десни»по загальній кількості —438!— проведених у її складі календарних матчів регулярних чемпіонатів.
У командах майстрів (а грав також у київському СКА, рівненському «Вересі», кіровоградській «Зірці-Нібасі», чернівецькій «Буковині») виступав з 1989 по 2000 рік.
Раціональна техніка, добре бачення футбольного поля, мобільність, справжній чоловічий характер — такі головні штрихи до його ігрового портрета.
ТУГАРІН Валентин — старший тренер «Десни» в 1965-66і в 1968-69 роках. Який добився в «Десні» найбільших успіхів у порівнянні з усіма іншими її наставниками часів клубу «Б». Будучи за спеціальністю не футбольним, а баскетбольним тренером, Валентин Якович досягав наміченого насамперед своїми організаторськими здібностями, умінням відстояти інтереси команди. У 1965 довів «Десну» до 1/8 фіналу розіграшу Кубка Радянського Союзу, а через три роки під його керівником вона завоювала путівку в другу групу класу «А». Уже у вісімдесяті, привівши до перемоги у чемпіонаті України криворізький «Кривбас», удостоївся звання «аслужений тренер України».
ТОМАХ Олександр — головний тренер «Десни» у 2004-2007 роках. Під його началом влітку 2006 чернігівська команда упевнено виграла груповий турнір другої ліги і здобула першолігівську команду. Свого часу був помітним гравцем у вищій та першій всесоюзних лігах. У кращі свої футбольні роки грав за дніпропетровське «Дніпро». А як тренер найвищих результатів домігся, очолюючи запорізький «Металург». Тоді й удостоївся звання «Заслужений тренер України». Працюючи в Чернігові, багато уваги приділяв і становленню молодих місцевих футболістів.
ТРЕТЬЯКОВ Вадим — нападаючий «Десни» першої половини 60-х, котрий три десятиліття потому був у незалежній Україні першим президентом Чернігівської обласної федерації футболу. Уродженець Донецька, починав у прославленому «Шахтарі». А потім була кіровоградська «Зірка». І включення у список 22 кращих у сезоні футболістів України. Стрімкий, настійливий — таким запам ятався уболівальникам цей правий крайній нападаючий. Грав у «Десні» і його син Валерій. З 1996, після раптової кончини Вадима Павловича, у Чернігові щороку проводяться турніри з міні-футболу, присвячені його пам’яті.
ТЯПУШКІН Дмитро — воротар «Десни» з 1988-1990 рр. , який пізніше захищав ворота збірної національної команди України (1994-1995 рр.) і ставав у складі московського «Спартака» чемпіоном (1994 р.). а також бронзовим призером (1995 р.) чемпіонату Росії. Пізніше грав в інших провідних клубах Москви – ЦСКА і «Динамо».
ФОМЕНКО Михайло — діючий головний тренер збірної України. єодин з найбільш авторитетних в Україні футбольних тренерів-практиків. У1985-86 рр. він, по суті, починав у «Десні» свою самостійну тренерську роботу. Володар Кубка володарів кубків європейських країн і Суперкубка УЕФА. Бронзовий призер Олімпійських ігор. В 1975-76 рр. був капітаном радянської збірної. Завоював три золоті і чотири срібні медалі чемпіонатів СРСР. Двічі володар Кубка Радянського Союзу.
Під керівництвом Михайла Івановича «Динамо» (Київ) у 1993 році стало чемпіоном України. Свого часу очолювана ним «Гурія» (Ланчхуті) виходила у першу всесоюзну лігу, а київський ЦСКА «Борисфен» — у вищу лігу чемпіонату України.
ХОВРІН Михайло — самобутній нападаючий, що виступав за «Десну» у 1964-68 рр., був одним з найактивніших творців кубкового тріумфу чернігівської команди у 1965 році і учасників її підвищення у класі за підсумками сезону-68. А вершиною його тренерської роботи стало завоювання чернігівським «Домобудівником» кубка України серед любительських команд, який тоді, в 1997, розігрувався вперше. Будучи добре технічно
підготовленим, тактично кмітливим і швидким, любив комбінаційну гру. Вдало підігрував партнерам і воднораз немало забивав сам. Майстерно виконував пенальті.
ШКОЛЬНІКОВ Юхим — гравець і тренер, який добився в «Десні» найбільш вагомих сумарних результатів. Першим серед вихованців чернігівського футболу удостоївся звання «Майстер спорту СРСР». Заслужений тренер України.
За «Десну» грав у 1960 і 1963-68 роках. Був улюбленцем чернігівських болільників. Провів за команду рідного міста 166 календарних матчів і забив 66 голів. Кращий бомбардир Десни 60-х років. Був найрезультативнішим нападаючим збірної України (клас «Б») в її турне 1965 року по Індокитаю.
В 1976 році під його керівництвом чернігівський «Хімік» став чемпіоном України серед команд колективів фізкультури, що дозволило відродити розформовану наприкінці 1970 року «Десну». Вінцем же шестилітньої роботи молодого наставника з відродженою командою стало друге місце в чемпіонаті республіки. А півтора десятиліття потому він привів «Десну» до перемоги в груповому турнірі другої ліги чемпіонату України і завоювання першолігівської путівки.
Юхим Григорович дуже плідно працював у Вінниці та Чернівцях. Усього в його колекції футбольних трофеїв — 4 золоті, стільки ж срібних і одна бронзова медаль чемпіонатів України. Він, зокрема, виводив вінницьку «Ниву» у вищу лігу чемпіонату незалежної України, а «Буковину» — у першу всесоюзну лігу, де у сезоні 1991 року, ведучи суперництво з командами, що представляли найкрупніші міста СРСР, чернівецькі футболісти посіли п’яте місце.
ЩАНОВ Олександр — перший старший тренер чернігівської команди майстрів. Працював з нею у січні-травні 1960 року. Доклав активних зусиль по її створенню. Дебютуючи в класі «Б», «Авангард» (так у сезоні-60 називалася команда) провів під його керівництвом ряд календарних матчів.
Він був капітаном і беззаперечним лідером резервного складу київського «Динамо» у 1949 році, коли ця команда вперше виграла чемпіонат СРСР серед дублерів. Провів у «Динамо» вісім сезонів. А закінчивши грати, залишився у футболі. Перед Черніговом був і першим тренером, і другим тренером «Спартака» (Станіслав, тепер Івано-Франківськ), котрий у 1955-му завоював путівку в клас «Б», а через рік ледь не пробився до класу «А». Пізніше працювів у харківському «Авангарді», а потім чверть століття займався організаторською роботою у Держкомспорті і Федерації футболу України.
ЯРМОЛЕНКО Андрій — вихованець чернігівського футболу, який дебютував у «Десні» восени 2006-го, а наприкінці того ж року був запрошений у київське «Динамо». Виступаючи за другу динамівську команду, досить швидко «дозрів» до основного складу. Тренери йому довіряли. Воднораз Андрій спершу не сприймався частиною уболівальників та спортивних журналістів.Однак уже в 2009-му Андрій був названий у числі ста найперспективніших молодих футболістів світу.
А ось яка картина вималювалася в сезоні 2014/2015. Ускладі київського «Динамо» Андрій став чемпіоном і володарем Кубка України. Разом із тим футбольні статисти нарахували за підсумками цього сезону близько двадцяти його індивідуальних рекордів і досягнень.Серед них – такі: Кращий футболіст чемпіонату України Кращий футболіст Ліги Європи за системою гол + пас (11); Кращий асистент в історії збірної України (13 асистів); Другий у списку кращих бомбардирів в історії збірної України (19 голів); Увійщов у десятку футболіст українських футболістів, яким (починаючи з 1992 року) вдалося забити більше ста голів. Вийшов на п»яте місце в списку кращих бомбардирів в історії «Динамо» Київ (95 голів); Перший гравець в історії чемпіонатів України, який у п»яти сезонах поспіль забив 11 і більше голів.