Новини

Професійна футбольна ліга підводить підсумки сезону та аналізує статистичні показники сезону. На черзі — глядацька активність в сезоні 2015/2016.

353 839 глядачів сумарно побувало на матчах першої ліги сезону 2015/2016 (у середньому – 1559 глядачів на матч). Навесні був навіть епізод, коли три із п’яти найвідвідуваніших зустрічей футбольного вік-енду були в нижчих лігах. Тож, виявляється, можна (і треба) навіть у наші складні часи підвищувати активність вболівальників. І для цього достатньо лише кількох речей – комфорту, чутливості до побажань фанів та, власне, хорошого футболу.

Найвідвідуванішою командою першої ліги стала кіровоградська «Зірка» (75 582 – 2 606 в середньому), найвідвідуваніший на своєму полі – «Черкаський Дніпро» (53 980 – 3599 в середньому), найвідвідуваніший в гостях – криворізький «Гірник» (35 785 – 2386 в середньому). Десна опинилася в середині рейтингу — всього на матчах чернігівського клубу за сезон побувало 43558, в середньому 1502 за матч.

Враховуючи те, що клуб розпочав реконструкцію стадіону та ставить перед командою серйозні завдання, очікується, що в наступному сезоні в Чернігові зросте відівідуванність на матчах Першої ліги чемпіонату України.

Ось так виглядає таблиця відвідуваності першої ліги в сезоні, що минув:

Команда Гляд.всього Гляд. в сер.

«Зірка» (Кіровоград) 75582 2606

«Черкаський Дніпро» 74214 2474

«Гірник» (Кривий Ріг) 58147 2005

МФК «Миколаїв» 51909 1790

«Іллічівець» (Маріуполь) 48598 1676

ФК «Тернопіль» 44898 1548

«Оболонь-Бровар» (Київ) 44805 1545

«Нива» (Тернопіль) 25950 1526

«Десна» (Чернігів) 43558 1502

«Гірник-Спорт» 38640 1288

ПФК «Суми» 37392 1246

«Геліос» (Харків) 33973 1213

«Нафтовик-Укрнафта» 34352 1185

«Динамо-2» (Київ) 32826 1132

ФК «Полтава» 31976 1103

«Авангард» (Краматорськ) 30858 1064

— Ти з футбольної сім’ї, і батько, і дядько грали на професійному рівні. По суті, у тебе не було іншого виходу окрім футболу? Розкажи, як потрапив у великий футбол

— В тому що у мене не було юного виходу є частка правди, але все одно це була моя ініціатива, а вже сім’я просто підтримала моє рішення. Я бачив, як вони грають, часто бував на стадіонах, тому вже в дитячому віці я визначився з улюбленим заняттям. І, як виявилося, не прогадав, адже футбол це моє хобі і робота одночасно.

— Ти пройшов усі вікові групи Динамо, розкажи, як потрапив в структуру київського клубу?

— Батько привів мене в дитячу школу Динамо ще в шість років. Першими тренерами були Хмельницький і Ястребинський, потім працював з нині покійним Євгеном Рудаковим. Пройшов усі етапи підготовки в легендарній школі на Нивках, застав і період, коли там згорів манеж. Ну а після випуску зі школи потрапив в Динамо 2.

До речі, починав я на позиції нападника, і лише ближче до випуску зі школи перекваліфікувався в захисника.

-Багато випускників динамівської школи потрапляють в другу команду, серед них і ти. Відчув різницю між юнацьким футболом і дорослим

— Велика частина нашого випуску перейшла в дубль Динамо, а я опинився в Динамо 2. Тоді команду тренували Литовченко і Калитвинцев, в той рік вони виграли юнацький чемпіонат Європи, який проходив в Україні. Природно, що кістяк тієї команди складали чемпіони Європи — Рибалка, Коркішко, Люлька, Гармаш, Макаренко, Допілка. Те Динамо-2 було дуже сильним, і за складом, і за тренерам. Потім я працював під керівництвом Андрія Леонідовича Гусіна.

По закінченню контракту, поговоривши з Гусіним, я вирішив змінити обстановку, так як не завжди потрапляв до основного складу. Але, як виявилося, далеко не пішов. Хацкевич забрав мене в дубль Динамо.

— З дубля Динамо ти потрапив до Миколаєва, але зіграв лише один матч і, по суті, на півроку залишився без великого футболу, що там сталося?

— У мене був діючий контракт з Динамо, але так як я не грав усі матчі в основному складі, вирішив змінити обстановку. Головний тренер Миколаєва Олег Федорчук запросив мене в команду і пообіцяв ігрову практику. Для молодого футболіста дуже важливо багато грати, тому я і погодився на цю пропозицію, хоча Хацкевич пропонував залишитися в Динамо.

Але, як виявилося, це було неправильне рішення. Федорчук, по суті не дав мені шансу себе проявити — три перші ігри залишив в запасі, а потім випустив у стартовому складі у виїзному матчі проти лідера чемпіонату алчевської Сталі. Гра мені не вдалася, тут нема чого приховувати, але головний тренер Миколаєва після цієї гри просто перестав ставити мене в склад, так нічого і не пояснивши. Тому я пішов з Миколаєва, залишатися там просто не було сенсу. А так як гравець протягом одного сезону не може грати більше, ніж в двох клубах, до кінця чемпіонату я просто підтримував форму з дублем Динамо.

— Під час вимушеного простою шукав варіанти продовження кар’єри?

Звичайно. Їздив на перегляд в Білорусі і Бельгію. У Бельгії я потрапив в команду першого дивізіону Руселаре, яку тоді очолював наш співвітчизник Сергій Серребренніков. У Бельгії мені сподобалося, але я не зміг там залишитися через відсутність паспорта Євросоюзу, а за їхніми законами мені, як легіонеру, треба було платити просто захмарну зарплату.

— Як виник варіант з Десною?

— У мене була можливість піти в дніпродзержинську Сталь або Десну. Але, порадившись з батьком і дядьком, прийняв рішення піти до Рябоконя. Я знав від інших хлопців про його методи тренувань, знав, що це сильний тренер, тому прийняв рішення їхати до Чернігова, тим більше, що і від мого рідного міста не далеко. Як виявилося, прийняв вірне рішення і провів непоганий сезон в Десні

— Ти відіграв успішний період в Чернігові, провів 38 матчів, а команда посіла високе п’яте місце. Але ти все ж вирішив спробувати щастя в Латвії, що спонукало до такого рішення?

— Мені в Чернігові подобалося, але, що ж це за футболіст, який не хоче прогресувати? У Сконто у мене була можливість спробувати свої сили в єврокубках, мій друг Віталійс Ягодінскіс запропонував спробувати і я з радістю прийняв пропозицію латвійського клубу.

— Що сталося з Сконто, встиг провести хоч одну гру там?

— Офіційних матчів команда не проводила, встиг тільки зіграти в зимовому турнірі. Відіграв непогано, тренери були задоволені. Але виникли проблеми з фінансуванням клубу, ситуація там непроста і тягнеться з 2012 року, тому клуб був змушений покинути вищий дивізіон.

— Ти знову повернувся в Десну, це була твоя ініціатива або тренерського штабу?

— Це було обопільне рішення. Я знав куди повертаюся, знав клуб і місто, розумів, що можу допомогти команді, а тренерський штаб і керівництво також був зацікавлений у моїх послугах. Тому із задоволенням повернувся в Десну, якби це була інша команда, то добре б подумав, а так в Чернігові хороший колектив, відмінні вболівальники і грамотний тренерський штаб.

— Але повернення виявилося не таким яскравим, як до цього. У весняній частині сезону ти зіграв п’ять матчів за Десну. Причому після матчу з Геліосом потрапив в символічну збірну туру. Але ближче кінця чемпіонату більше залишався на лавці. Чому так сталося і як оціниш свій виступ у весняній частині сезону?

— Я зіграв лише половину матчів з можливих, тому назвати хорошим цей період точно не назвеш, адже для мене головне грати. Я стараюся і багато працюю, але тренерському штабу видніше, хто сильніший в даний момент. Тому поки що ситуація така, будемо працювати, адже у мене контракт з Десною на 1,5 року.

— Провівши вже більше 40 матчів за Десну, ти не забив жодного м’яча. Та й в цілому на професійному рівні не значиться забитих м’ячів. І це при тому, що ти активно підключаєшся в атаку і віддаєш багато результативних передач. Чим поясниш такий феномен?

— Я сам про це думав, в юнацьких збірних забивав, а ось на клубному рівні поки що не щастить. Може мало працюю над завершенням атаки, можливо варто більше пробивати по воротах. Але в цілому, це не рідкість для захисників, які мало забивають. Згадайте того ж Тюрама, він забив лише два м’ячі, зате які. Можливо і мої важливі м’ячі ще попереду. А головне, щоб команда вигравала, для захисника понад усе не дати забити супернику, а забивають нехай нападники, хоча у Десни з ними також вистачає проблем.

— Перше півріччя Десна закінчила на 11 місці, а в підсумковій таблиці виявилася на восьмому. Як оціниш гру команди у другій частині сезону?

— Важко дати об’єктивну оцінку, у нас був непростий період, коли ми не могли забити п’ять матчів поспіль — старалися, виконували тренерську установку, але не йшло — просто тотальне невезіння. Але в матчі з Черкасами стався переломний момент, забили три м’ячі і гра пішла. Тому вважаю, що кінцівку чемпіонату ми провели на хорошому рівні.

— Зараз багато розмов про те, що Десна  налаштовується поборотися за Прем’єр-лігу. Це серйозні наміри керівництва, як думаєш?

— Наскільки я знаю, то перед командою стоятиме завдання потрапити в першу трійку, а якщо формат УПЛ знову поміняють, то цілком ймовірно, що це гарантує підвищення в класі. Якщо це так, то дійсно здорово, завжди приємно грати, коли перед командою ставлять високі завдання. Тим більше, що керівництво обіцяє провести реконструкцію поля, для футболістів головне, щоб зробили якісний газон в Чернігові, щоб ми могли показати свою гру.

— Граючи в Динамо тебе часто викликали до юнацьких збірних, розкажи, що запам’яталося з того періоду?

— Збірну очолював Олександр Олександрович Лисенко, причому він працював в U 15, 16, 17 і я разом з ним переходив по всім віковим групам збірної України. У нас тоді була хороша команда, але нам трохи не щастило. Пам’ятаю, в боротьбі за вихід на чемпіонат Європи нам випало грати з французами. Франція була дуже сильною, той ж Поль Погба вже тоді був зіркою на полі, про нього мало хто знав, але Погба дійсно був на голову вище всіх. Коли він обігрував гравців або віддавав передачу, було приємно дивитися, і вже тоді усвідомлювали, що росте зірка світового рівня.

Або той же Лукаку в Бельгії. Уже тоді він нас просто вдвічі перевершував фізично, відібрати м’яч у Ромелу було неможливо, тому не дивно що його запрошують провідні клуби світу.

— На час Євро всі команди йдуть у відпустку, як плануєш заповнювати вимушену паузу?

— Команда збирається 25 червня, тому до цього часу буду підтримувати форму і відновлюватися після непростого сезону, як фізично, так і морально. Головне підійти до старту сезону з новими силами і в хорошій формі.

Бліц

Клуб: Ліверпуль, Реал

Збірна: Англія

Тренер: Клопп

Футболіст: Коентрау, Марсело

Мрія: зіграти в Лізі Чемпіонів

Символічна збірна всіх часів: Касільяс — Рамос, Аггер, Тіаго Сілва, Роберто Карлос — Хабі Алонсо, Джерард, Погба — Мессі, Роналду, Бейл

Той, хто був 6 листопада 2006 року на стадіоні імені Гагаріна у Чернігові, назавжди запам’ятав його тріумф. Хоча у матчі проти луцької Волині він, тоді 17-літній юнак, вперше вийшов у стартовому складі Десни, але ще до перерви забив учорашнім вищолігівцям два чудові голи. А пояснення тут напрошувалося одне: у хлопця – неабиякий футбольний талант.

І ось тепер Андрій Ярмоленко – найкращий футболіст України і досить помітна постать серед учасників Євро-2016.

Основний лідер

Ні для кого не є секретом, що головні надії на успішний виступ збірної України на чемпіонаті Європи пов’язані з двома гравцями — Андрієм Ярмоленком і Євгеном Коноплянкою. При цьому багато експертів і журналістів виділяють передовсім нашого земляка. Адже якщо у гравця «Севільї» сезон 2015/16 видався не досить вдалим, то Андрій по праву вважається основним лідером атак і в Динамо, і в збірній.

Статистика Ярмоленка в сезоні вражаюча. Провівши за «Динамо» 34 матчі, він забив 19 голів, а також віддав 17 результативних передач. За системою гол + пас хавбек став найкращим в Прем’єр-лізі. У збірній України під час відбору на Євро-2016 Ярмоленко також виявився найбільш корисним гравцем. На його рахунку шість м’ячів, а також дві результативні передачі . І це більше ніж у будь-якого іншого представника «синьо-жовтих»,

Причому, у протистояннях, коли відзначався Андрій, збірна України святкувала перемоги. Виняток склала тільки гра зі Словенією, але та нічия була рівнозначна перемозі, оскільки дозволила нам стати безпосередніми учасниками свята під назвою Євро-2016.

Глянути глибше

Разом із тим про Ярмоленка кажуть і таке. Мовляв, він добре грає тільки зі слабкими суперниками, а у справді важливих матчах правого атакувального півзахисника «Динамо» і збірної України не видно. Але, як зазначає, зокрема, obozrevatel.com, тут треба розібратися. Адже чого тільки варті два найважливіших м’яча Андрія в плей-офф до континентальної першості, а також гол в ворота «Порту», який приніс вирішальну перемогу киянам і відповідно допоміг вийти в 1/8 фіналу Ліги Чемпіонів.

Взагалі результативність, лідерські якості та чудова робота з м’ячем — усе це притаманне 26-річному футболісту, який знаходиться в самому розквіті сил. А те, що всі суперники знають про регулярні зміщення Ярмоленка з флангу в центр, обігравання захисника і подальший точний удар в ціль, але мало хто може зупинити хавбека, тільки підтверджують йоговисокий рівень.

Воднораз якщо ж гра у Андрія не йде, то тоді важко усій команді. Згадаймо: під час матчів відбору проти Іспанії та Словаччин, коли супернику вдалося нейтралізувати лідера нашої збірної, ніхто інший не зміг взяти ініціативу на себе. І результат цього всім відомий — три з чотирьох матчів з фаворитами нашої відбірної групи «синьо-жовті» програли. Але є сподівання на краще. В усякому разі останні товариські поєдинки проти Румунії та Албанії дають певні підстави для цього

Принагідно ще раз відзначимо важливість голів Андрія. Статисти підрахували: якщо український правий вінгер забиває гол у ворота суперників збірної України або віддає результативну передачу, то ймовірність перемоги «синьо-жовтих» становить 80%. А в офіційних поєдинках показник ще більш значний — 94%.

Увага буде особливою

Показово, що на офіційному сайті УЄФА під рубрикою «Зірки Євро 2016» вміщена розповідь і про Андрія Ярмоленка. При цьому наголощується, що Андрій в останні роки виріс у справжнього ватажка збірної України, де багатьма вважається гідним наступником Андрія Шевченка..

Зазначимо також, що обидва лідери збірної України потрапили в рейтинг 50 гравців, до яких буде прикута особлива увага на Євро-2016. Відповідний список опублікувало авторитетне французьке видання France Football. Коноплянка зайняв в рейтингу 34-е місце, а Ярмоленко поставили на 37-е. Пояснюючи свій вибір, журналісти роблять акцент на тому, що їм хотілося б побачити на першості у Франції зірок «іншої Європи».

Крім того, на думку France Football, Ярмоленко належить багато чого довести на чемпіонаті. Євро дає Андрію відмінну можливість показати Європі масштаб свого таланту. І результатом, можливо, стане перехід в топ-клуб «, — відзначили французькі журналісти.

Що ж, удачі нашим на Євро! І збірній, і особисто Андрію!

10 червня у Франції стартує чемпіонат Європи з футболу – серед 24 учасників буде і збірна України. Гравці Десни поки що не потрапляють до лав національної збірної, але підтримувати Україну будуть одностайно.

Зрозуміло, що всі вболівають за збірну України, але крім неї в кожного є свої симпатії та фаворити. Напередодні старту Евро 2016 ми запитали наших хлопців про очікування від турніру. В бліц-опитуванні футболісти відповіли на 5 питань:

1. Хто виграє чемпіонат Європи?
2. Улюблена команда на турнірі?
3. Кращий гравець турніру?
4. Шанси збірної України на турнірі?
5. Де будете дивитися матчі Євро 2016

Вадим Мельник

1. Англія
2. Україна, Англія
3. Погба
4. Вихід в плей-офф, а далі вже залежиить від жеребкування
5. Вдома

Денис Фаворов

1. Німеччина
2. Україна, Італія
3. Погба
4. Вийдуть в плей-офф з тертього місця (перемога, поразка і нічия)
5. Вдома з родиною

Лука Коберідзе

1. Англія
2. Англія
3. Варді
4. Україна вийде в 1/4 фіналу
5. З друзями в рідному місті

Максим Максименко

1. Німеччина або Іспанія
2. Україна
3. Погба
4. Вихід в плей-офф
5. Вдома з родиною

Рудольф Сухомлинов

1. Англія
2. Україна, Англія
3. Погба
4. Все залежить від першого матчу, але мають вийти в плей-офф
5. Вдома

У весняній частині чемпіонату України серед команд першої ліги Десна провела 11 календарних матчів. 5 – у Чернігові і 6 – у гостях. Ще один матч на стадіоні імені Гагаріна не відбувся, оскільки тернопільська Нива знялася із змагань і усім її суперникам, з якими вона не зустрілася, були зараховані поразки.

Відтак наша команда здобула 5 перемог, 3 матчі звела унічию і 4 програла. 17 голів забито і 10 пропущено. Але цього виявилося недостатньо, щоб виконати поставлене на сезон завдання. Разом із тим у порівнянні з осінньою частиною чемпіонату, коли деснянці фінішували одинадцятими, вони піднялися на три турнірні сходинки. А за весняними підсумками їхній результат шостий.

Відзначимо також, що серед команд, які впродовж трьох останніх сезонів виступали у першій лізі, Десна має третій сумарний результат. За цей час 158 очок набрала кіровоградська Зірка, 136 – харківський Геліос і 131 — наша команда.

На поле виходили

Весною 2016-го за Десну зіграли двадцять футболістів На поле виходили:

Вадим Мельник, Максим Максименко, Євген Чепурненко, Єгор Картушов Денис Фаворов, Максим Банасевич, Вадим Бовтрук – 11 матчів.

Олександр Чорноморець, Лука Коберидзе, Артем Грищенко – 8.

Богдан Когут, Дмитро Задерецький – 7.

Павло Щедраков,Максим Лещенко, Микита Вовченко – 6.

Рудольф Сухомлинов, Олег Луценко – 5

Олег Шевченко – 4.

Максим Марусич – 3.

Вадим Малюк – 1.

До речі, Єгор Картушов Вадим Мельник, Максим Максименко та Євген Чепурненко, зіграли максимально можливу кількість матчів без замін. І тільки в одному матчі не із стартового складу розпочинав Денис Фаворов. У свою чергу, будучи заявленим за Десну в середині квітня, вісім повних ігор провів Олександр Чорноморець.

Знай наших!

За версією популярного інтернетресурсу героєм 27 туру було названо Євгена Чепурненка, а 29-го — Дениса Фаворова. Крім них, у символічні збірні окремих турів першої ліги увіходили Вадим Мельник, Максим Максименко, Рудольф Сухомлинов, Дмитро Задерецький.
Двічі кращим тренером туру визнавався Олександр Рябоконь.

Голи забивали

Євген Чепурненко, забивши впродовж сезону 2015/2016 одинадцять голів, виборов у змаганні бомбардирів першої ліги друге місце. Шість м’ячів він записав на свій рахунок у весняній частині чемпіонату. Перший із них приніс перемогу в стартовому протистоянні з харківським Геліосом. А потім були хет-трик і дубль, оформлені відповідно у поєдинках з краматорським Авангардом та Сумами.

Три голи забив Денис Фаворов. Він відзначився у зустрічах з Черкаським Дніпром та Миколаєвом.

Двічі забивав Єгор Картушов. Разом із тим відкрили лік своїм голам у складі команди рідного міста вихованці чернігівського футболу Дмитро Задерецький і Артем Грищенко.

За грою – гра

01.06.2016 Миколаїв 3:1 Десна
27.05.2016 Десна 3:1 Авангард
21.05.2016 Десна 1:1 Тернопіль
15.05.2016 Суми 0:4 Десна
11.05.2016 Десна 3:1 Черкаський Дніпро
07.05.2016 Гірник-Спорт 0:0 Десна
29.04.2016 Десна 0:2 Оболонь-Бровар
23.04.2016 Гірник 0:0 Десна
16.04.2016 Десна 0:1 Іллічівець
09.04.2016 Зірка 1:0 Десна
02.04.2016 Десна +:- Нива
26.03.2016 Геліос 0:1 Десна

1 червня закінчився чемпіонат Першої ліги сезону 2015/2016, а вже на наступний день, в четвер 2 червня, керівництво, тренерський штаб та футболісти чернігівської Десни провели відкриту зустріч з вболівальниками. Підсумки сезону, реконструкція стадіону та перспективи клубу – головні питання, які цікавили присутніх на зустрічі вболівальників та журналістів.

На зустріч прийшло близько 70 вболівальників, а команду представляли віце-президент клубу Ігор Базалінський головний тренер Олександр Рябоконь, виконавчий директор Ігор Ушарук та футболісти Десни.

«Керівництво прийняло рішення про створення народного клубу, ФК Десна стає відкритим та близьким до вболівальників», — заявив віце-президент клубу Ігор Базалінський. Першочергове завдання керівництва – створення відповідних матеріально-технічних умов для команди. Базалінський підтвердив, що в Чернігові розпочинається масштабна реконструкція, вже приступили до заміни тренувального поля, а до старту нового сезону планують постелити новий газон на центральному полі, реконструювати побутове приміщення та готель для футболістів, які знаходяться на території стадіону імені Гагаріна. Більше того, в планах клубу і реконструкція трибун, також розглядається варіант з будівництвом манежу в підтрибунному приміщенні.

Головний тренер Десни Олександр Рябоконь підвів підсумки сезону. “Якщо говорити в цілому про чемпіонат, то ми слабко провели його першу частину і пішли на перерву на 11 місці. Але в другому колі нам вдалося покращити ситуацію – за підсумками весняної частини сезону Десна знаходиться на 6 місці. В порівнянні з минулим сезоном ми виступили трішки гірше, адже два роки поспіль займали 5 місце. Якщо сприймати це емоційно, то звичайно є незадоволеність – особливо від домашніх матчів. Тут є об’єктивні і суб’єктивні причини, але в будь якому випадку, команда має докладати максимум зусиль, щоб відповідати завданням, котрі ставить перед собою ФК Десна”, — додав Рябоконь.

”Добре, що президент клубу думає про майбутнє міста та команди, вкладає кошти в розвиток інфраструктури, адже якісні умови для підготовки піднімають команду на новий рівень. Ми обговорили з керівництвом можливість створення сильної команди в Чернігові, тому в співпраці будемо прагнути головного завдання – вивести Десну в УПЛ”.

Ігор Базалінський підтвердив, що перед Десною будуть ставитися максимальні завдання – за два сезони потрапити в Прем’єр-лігу. Причому віце-президент усвідомлює, що все має розвиватися в комплексі – інфраструктура, підсилення складу, розвиток дитячо-юнацького футболу, об’єднання зусиль керівництва і тренерського штабу і, звичайно ж, результат.

Після виступів головних спікерів зустріч перейшла в формат живої дискусії – всі присутні мали можливість поставити питання будь-кому з учасників і, що саме цікаве, футболісти yнікого не оминули увагою, вислухавши всі пропозиції та зауваження. За більш як двогодинну зустріч встигли обговорити питання інфраструктури, створення Десни 2 та розвиток дитячого-юнацького футболу, купівлю нового автобусу для футболістів, кадрових змін в команді та стратегії розвитку клубу в цілому.

Крім серйозних питань на зустрічі вистачало і веселих та творчих подій. Так, голова ветеранів-вболівальників ФК Десна Володимир Іванець нагородив пам’ятними подарунками та грамотами футболістів, які своє грою заслужили відзнаку від вболівальників — Фаворова, Мельника, Щедракова, Шевченка, Задерецького, Картушова та Чепурненко.

На завершення Ігор Базалінський підтвердив, що зустріч стане традиційною, і вже перед стартом нового сезону клуб знову збере вболівальників на зустріч з командою. По закінченню офіційної частини всі бажаючі мали змогу сфотографуватися з футболістами, тренерами та керівництвом ФК Десна. Крім того, футболісти провели автограф-сесію, приділивши увагу всім присутнім на зустрічі.

 

От і завершився сповнений великих емоцій першолігівський сезон 2015-2016. У порівнянні з осінньою частиною чемпіонату наша Десна піднялася на три турнірні сходинки. Але доводиться констатувати: восьме місце – це все-таки не зовсім те, що деснянці бралися виборювати. Разом із тим, переконливо перемігши в заключному домашньому матчі краматорський Авангард – 3:1, на фініші наші з таким же рахунком поступилися у Миколаєві тамтешнім «муніципалам».

Цей шалений ритм

У другій частині сезону 2015/2016 Десні випали випробування, як-то кажуть, по повній. Річ у тім, що пізньої осені були зіграні матчі трьох стартових турів другого кола, і волею календаря розіграшу наші помірялися силами не з тими командами, котрі перебувають у першій лізі на провідних ролях. Зате тепер, весною, прямо зі старту, довелося з’ясовувати стосунки з усіма претендентами на перехід у Прем’єр лігу. А таких, як відомо, було шестеро. І жодного прохідного матчу між протистояннями з ними не передбачалося. Коли ж настала черга ігор з командами з підвалин турнірної таблиці, аутсайдери у свою чергу не давали змоги бодай трішки перевести подих. Бо мали свій великий клопіт — відчайдушно прагнули не втратити першолігівський статус.

Втім, за день до останнього туру стало відомо, що і путівка в елітний дивізіон буде тільки одна, і матчі плей-офф відміняються. А відтак більшість матчів заключного ігрового дня одразу втратила свою значимість. А зустріч Миколаїв — Десна і перед цим сприймалася в афіші туру як локальне протистояння сусідів-середняків. Зазначимо, що на фініші осінньої частини чемпіонату підопічні Руслана Забранського були шостими, а наші – одинадцятими. І ось тепер вони опинилися у самісінькій середині турнірної таблиці, а їхнє протистояння могло позначитися на підсумковому результаті лише мінімально.

Фірмовий гол Дениса Фаворова

Календар весняних матчів миколаївців виявився майже аналогічним нашому. І неважко уявити, наскільки «свіжими» і фізично, і психологічно команди-суперниці підійшли до цього поєдинку. Втім, наші розпочали гру досить жваво, і уже на 7-ій хвилині забили гол. У притаманному йому стилі відзначився Фаворов. Денис несподівано вискочив із-за спини захисника і, упевнено діючи на «другому поверсі», різким ударом головою спіймав воротаря на протиході.

Відтак мимоволі пригадувалося, що нинішньої весни у попередніх виїзних матчах деснянці пропустили лише один гол. Так що, здавалося, можна з оптимізмом стежити за подальшими перипетіями на полі. Але футбол — це і справді непередбачувана гра.

У наші ворота

Ще до перерви нападникові господарів Віктору Берку вдалося зробити те, що , приймаючи Десну на своїх полях, не змогли атакувальники усіх провідних команд ліги разом. Йшла 23-я хвилина, коли двоє наших оборонців залишалися статистами того, як Віктор, перехопивши м’яч, щодуху мчить у штрафний майданчик деснянців. І, зрештою, зрикошетивши від одного із них, шкіряна куля опинилася у сітці. А п’ятнадцять хвилин потому Берко, котрий, до речі, ніяк не міг забити, починаючи із жовтня минулого року, оформив дубль. Він виконав штрафний так, що м’яч і через «стінку» перелетів, і нашого воротаря Богдана Когута обминув. При цьому голкіпер, як-то кажуть, і оком не моргнув.

Треба визнати, що рахунок першого тайму цілком відповідав змагальним перипетіям. Забивши швидкий гол, наша команда почала грати другим номером. Миколаївці ж у свою чергу не мали нічого проти такого розподілу ролей. Однак почався другий тайм – і на полі вималювалася зовсім інша картина. Ініціативу рішуче захопили наші. І тільки завдяки трьом замінам, які одну за одною в середині тайму провів наставник «муніципалів» Руслан Забранський, гра поступово вирівнялася. А під завісу матчу наші отримали «оборотку». Йшла уже 90-а хвилина, коли миколаївці, котрі тільки-но вперто захищалися, розігнали стрімку контратаку, і з подачі Дмитра Кошелюка інший свіжий гравець Юрій Батюшин забив третій гол. А кількома хвилинами раніше запекла боротьба за м’яч між Ваге Саркисяном, котрий теж вийшов на заміну, і Фаворовим закінчилася тим, що останній спересердя
ударив свого візаві по потилиці. І, звісно, отримав червону картку.

…І «третій тайм»

А як вплинув результат матчу на підсумкове турнірне становище команд? Ніяк. Миколаїв так і залишився на сьомому місці. Слідом за ним – наші. Вигравши в останньому турі у за набраними очками з Десною зрівнявся Нафтовик-Укрнафта. Але в охтирців гірші додаткові показники.

І ще. Після повернення у Чернігів, деснянців очікує «третій тайм». Йдеться про зустріч з ними, на яку запрошуються уболівальники. Призначена вона на 2 червня в актовому залі готелю «Профспілковий» по вул. Шевченка,105-а.Початок – о 18.30.

Відтак команда піде у відпустку. А уже на 25 липня у першій лізі намічається старт нового сезону.

МФК Миколаїв — Десна (Чернігів) – 3:1

Голи: Берко, 28, 40, Батюшин, 89 — Фаворов, 9

Миколаїв: Чумак, Чучман, Буличев, Ціпай, Сартина, Момот, Бессалов (Батюшин, 58), Ковальов, Берко (Саркисян, 62), Рогозинский, Сікорский (Кошелюк, 68)

Десна: Когут, Лещенко (Щедраков, 46), Мельник, Максименко, Чорноморець, Коберідзе (Грищенко, 80), Фаворов, Чепурненко, Банасевич (Задерецький, 72), Бовтрук, Картушов

Попередження: Сікорский, Момот, Чучман, Сапей

Вилучення: Фаворов, 86

Останній матч сезону 2015/2016 Десна проведе 1 червня у Миколаєві. Це справді футбольне місто. Перша команда тут була створена майже століття тому. Тоді, у 1920-му, футбол прописався на заводі Наваль. І наприкінці того десятиліття футболісти Миколаєва перемагали навіть збірну Москви. А з 1936 року вони — учасники чемпіонатів СРСР, з 1992 –го — чемпіонатів незалежної України,

Стара слава нову любить

Команда була другою в зональних змаганнях класу Б чемпіонату СРСР ставала переможцем, срібним (двічі) та бронзовим (тричі) призером української зони другої всесоюзної ліги. Миколаївці виступали у вищій лізі чемпіонату України. А ще здобували у новітній час «золото» і «срібло» першої ліги, двічі вигравали друголігівські турніри.

Однак доводиться констатувати: нинішній МФК «Миколаїв» — це не колишні «Суднобудівник» і «Евіс». Більше того, ще зовсім недавно то був один з найпроблемніших футбольних клубів першої ліги. Щоправда, нині ситуація, здається, нормалізувалася. В усякому разі, у заключний день сезону 2015/2016 деснянцям належить зустрітися у гостях з такими ж, як і самі, середняками турнірної таблиці. Нижче ж – кілька з найістотніших фактів із історії та сьогодення команди

У радянські часи особливого успіху було досягнуто у сезоні-1969, коли «Суднобудівник» дійшов до півфіналу Кубка СРСР. Вигравши попередні зустрічі у команд «Будівельник» (Полтава), СКА (Київ), «Металург» (Запоріжжя), «Торпедо» (Кутаїсі), «Рубін» (Казань), миколаївці зустрілися у чвертьфіналі з грізним московським «Торпедо». Дворазовий чемпіон СРСР, чотириразовий володар Кубка СРСР приймав скромну команду другої групи класу «А» на своєму полі в Москві. Але програв — 1:2. А у півфіналі «корабели» поступилися львівським «Карпатам», які у кінцевому підсумку і стали володарями Кубка.

На ліфті

У 1992-му році «Суднобудівник» був включений у вищу лігу першого чемпіонату незалежної України, але зайняв передостаннє місце у своїй підгрупі і понизився в класі. Потім «Евіс», а згодом СК «Миколаїв», теж вилітали з вищого дивізіону.

Через фінансові труднощі миколаївська команда двічі опускалась в другу лігу. І якщо в 2006-му вдалось одразу повернутись, то після вильоту в 2008-му «Миколаїв» провів у останньому професійному дивізіоні три сезони. А у чемпіонаті 2014/2015 миколаївці балансували на грані зони вильоту з першої ліги. Коли ж було озвучено рішення ПФЛ про те, що з першої ліги ніхто не вибуває, вони програли заключні чотири матчі із загальним рахунком — 0:10, і опустилися на останнє місце.

Минулий сезон Миколаїв догравав під керівництвом Руслана Забранського, котрий раніше доклав багато сил, здоров’я і власних коштів для збереження команди, її першолігівського статуса. «А тепер у нас, по суті, нова команда, — говорив головний тренер. — Їй лише три місяці». Під час літнього міжсезоння, здійснюючи «кадрову революцію» Забранський залучив виконавців з першої («Геліос», «Полтава») і другої («Буковина», херсонський «Кристал», «Кремінь») ліг, аматорських колективів. Це в основному добре йому знайомі гравці, котрі вірять тренеру, а він – їм.

Осінню частину нинішнього чемпіонату «муніципали» завершили на восьмій турнірній сходинці. А нині, за тур до фінішу, посідають сьоме місце, на яке претендує і наша Десна, що має на очко менше.

Особисті рахунки

Перше «побачення» чернігівської і миколаївської футбольних команд. відбулося у 1960 році. Обидва матчі виграв Суднобудівник – 2:1 і 4:0. А потім була ще п’ятдесят одна календарна зустріч. Вони пройшли у рамках класу «Б», другої групи класу «А», другої всесоюзної ліги, першої і другої ліг чемпіонатів України. Загальний баланс: 24 перемоги нинішнього суперника, 15 – наші і 14 нічиїх. Але якщо у радянські часи «дебіт-кредіт» складався на користь «корабелів», то у новітній час окреслилася інша тенденція. Деснянці виграли обидва друголігівські матчі чемпіонату 2010/2011.

А у першолігівських турнірах на сьогодні сім наших перемог проти чотирьох їхніх і три нічиї. При цьому краща різниця забитих і пропущених м’ячів у миколаївців – 27:25. То ще й досі дається взнаки розгромна поразка 0:6 наших земляків у Миколаєві в неблизькому 1994-му. Відзначимо також, що упродовж 1992-2015 років на Центральному стадіоні у Миколаєві наша команда два матчі виграла, у шести поступилася і один завершився унічию. Зате зовсім інший баланс протистоянь на своєму полі – п’ять перемог, одна нічия і дві поразки.

І на завершення – деякі технічні дані про матч нинішніх суперників у першому колі, який відбувся у Чернігові:

«Десна»: Шевченко, Сухомлинов, Кисіль (Чуланов 80), Єлісєєв, Бовтрук (Задерецький 74), Есеола, Кондратюк (Картушов 66), Чепурненко, Мельник, Щедраков, Жук

МФК «Миколаїв»: Чумак, Чучман, Сікорський (Бессалов 82), Буличов (Бичков 77), Любчак, Ковальов, Цапій, Момот, Кошелюк, Берко, Хохлов (Муховиков 46)

Гол: Сікорський 75 (пен.)

Попередження: Кондратюк 24, Есеола 44, Щедраков 74, Кісіль 79, Мельник 82 — Хохлов 12, Буличев 23, Сікорський 32, Муховиков 61, Любчак 61, Берко 81, Ковальов 90+1

Арбітр матчу Десна — Миколаїв, який наша команда проведе 1 червня в гостях, судитиме Д. Шурман (Київська область). Асистенти арбітра – Д. Сердюк (Полтава), О.Рєка (Одеська область). 4-й арбітр – В. Міланич (Миколаїв). Спостерігач арбітражу – Р.Гамаль (Чернівці).

Гра має розпочатися о 18.00.

Із нашого досьє

Денису Шурману — 29 років. Він – із пристоличного Вишневого. Шлях у футбольному арбітражі: Регіональні змагання:2004–2008. ДЮФЛ та ААФУ- 2008 – 2010. Друга ліга – 2011 – 2012. З 2013 року — перша ліга.

За участю Десни і Миколаєва обслуговував такі першолігівські поєдинки: —
01.09.2014. Геліос – Миколаїв – 2:2
20.09.2014. Зірка — Десна — 0:2
18.10.2014. Полтава –Миколаїв — 3:3
10.05.2015. Десна — Буковина — 6:1